+ -

Спектаклі "Ці вільні метелики"(Укр.)

Я навіть спершу думала, це магнітофон. Поки ти не став без кінця один куплет повторювати.
ДОН. Я по нотах-то не вмію, підбираю на слух. Хочу підготувати цілу програму.
Джил. А потім що?
ДОН. Спробую показати декому.
Джил підходить до тумбі, вивчає винні пляшки.
Але в будь-якому варіанті тому в Скарсдейл я не повернуся.
Джил. Скарсдейл? Це де?
ДОН. Ти що, не знаєш, де Скарсдейл?!
Джил (спершись на стійку ліжка). Я взагалі тут мало що знаю. Я ж з Лос-Анджелеса.
ДОН. Скарсдейл - це зовсім поруч з Нью-Йорком. Миль двадцять.
Джил. Так ти там живеш?
ДОН. Ну нема, живу я тут. Там я існував.
Джил. Скарс-Дейл. Скарлатина якась ... А каву немає більше?
ДОН (кладе цигарку на попільничку, підводиться) Скільки завгодно.
Джил. Та я сама можу ...
ДОН. Я зроблю, зроблю ... Як ти сказала, тебе звуть?
Джил. Джил Теннер. Хоча формально-то я, напевно, місіс Бенсон. Я ж була заміжня. У шістнадцять років вийшла.
ДОН. У шістнадцять?! І батьки тобі дозволили?
Джил. Мати дозволила. Я їй сказала, що вагітна ... Набрехала. Вона трохи не збожеволіла, всі очі виплакала. Від жаху, що її тепер будуть називати бабусею. Сперечаємося, я знаю, що ти зараз думаєш!
ДОН. Ну, що? (Подає Джил чашку).
Джил. Що я зовсім не

Kovdos © 2010


Реклама:
· Зворотний зв'язок ·