Спектаклі  →"Ці вільні метелики"(Укр.)

побачитись! Щоб дізнатися, невже так все життя і проживеш - незв'язаній - неприв'язаним? Невже так ніколи і не зачепишся?
Джил. Бог дасть, проскочу!
Джил мовчки виходить, зачинивши за собою двері. Він повертається, повільно починає прибирати зі столу. Безмовно вилку. Намагається зрозуміти, де вона. Бере тарілки, несе до мийки. Раптом підходить до магнітофона, включає. Чути його пісня. Він йде до кухні, спотикається об табуретку. Підходить до столу гасить свічки. Рука його стосується кольорів. Зі спокійним сказ він ламає їх, рве ... Потім люто сдергівает зі столу скатертину з усім, що на ній стояло. Робить кілька кроків по кімнаті, натикається на другу табуретку. Отшвирівает її далеко вбік. Робить ще пару кроків, зачіпає ногою край дивана і падає на підлогу. Нерухомо лежить біля Журналь ¬ ного столика і плаче. Довго лежить, не встаючи. Відкривається вхідні двері. Входить Джил з валізами в руках. Ставить валізи на підлогу. Шукає очима Дону. Коли вона помічає його, на її обличчі - жалість, співчуття. Нарешті, ДОН відчуває чиясь присутність в кімнаті.
ДОН. Хто тут? Хто?
Джил (як можна невимушено). Заспокойся. Це не мама.
ДОН. Що ти тут робиш?
Джил (підходить до нього, сідає поруч, бере

← Туди 78 79 80 81 82 83 84 85 Сюди →